Connect with us

Корупція

Приборкання прокуратури. Чому Зеленський звільнив Венедиктову

Ірина Венедиктова захопилася власним піаром і заграла у політичні ігри.

Такого бурхливого святкування у чиновників юстиції не було навіть 1 грудня – День прокурора. У неділю, 17 липня, вони обмінювалися привітаннями та відкорковували міцні напитки. Які в нього були на це причини? Йдеться про звільнення та подальше звільнення генпрокурора Ірини Венедиктової. Що стало причиною таких потрясінь у Генпрокуратурі на сайті ZN.ua спробував з’ясувати голова правління StateWatch Олександр Лємєнов.

Почнемо з передвиборчих моментів 2019 року, коли Ірина Венедиктова входила до кола радників Володимира Зеленського. Після його перемоги на президентських виборах вона бачила собі в ролі генпрокурора, але головою Офісу президента тоді був Андрій Богдан, який запрошував кандидатів на співбесіду до президента Зеленського. Так, першим генпрокурором у команді “Зе!” став Руслан Рябошапка, колишній співробітник НАЗК, професійний юрист, який стояв за будівництвом антикорупційної інфраструктури. Згодом за допомогою експертів створивши концепцію та розпочавши довгоочікувану реформу прокуратури. На першому етапі реформи у вигляді атестації прокурорів з Генеральної прокуратури було звільнено близько 700 осіб за нерозсудливість чи недостатню кваліфікацію. Невдовзі Рябошапку було усунуто з посади за згодою президента та рукою єдиної більшості. Тоді багато нардепів закликали до «жорсткої реформи» та відсутності «посадки», особливо колишній президент Петро Порошенко.

Після цього наближена до Зеленського Ірина Венедіктова, яка перейшла до крісла генпрокурора з посади голови Державного бюро розслідувань, висловила довіру до ОПУ та будинку під куполом. Вже тоді експерти галузі прогнозували, що така ротація не принесе нічого доброго ні прокуратурі, ні реформі, ні громадськості. І ось минуло трохи більше двох років, і Венедіктову без пояснення причин зняли з посади ті самі депутати, які голосували за її призначення і, на відміну від свого ставлення до дуже незалежної Рябошапки, ніколи публічно не жаловались на її діяльність.

Цікаво, що 17 липня Зеленський вперше видає указ про відсторонення Венедіктової, який регулюється частиною 2 статті 11 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Серед юристів відразу спалахнула дискусія щодо того, чи може конституційний гарант ухвалити відповідне рішення із посиланням на цю норму, адже профільний закон «Про прокуратуру» визначає гарантії незалежності прокурорів. Натомість у статті 131 Конституції України зазначено, що Генеральний прокурор назначається на посаду та звільняється з посади за згодою парламенту. І хоча з юридичної точки зору рішення про звільнення було не зовсім звільненням, насправді це стало початком швидкого завершення роботи Ірини Валентинівни в офісі на Резницькій. Буквально за два дні після указу Верховна Рада 264 голосами, не обговорюючи підсумки понад дворічної роботи Венедіктової, швидко ухвалила рішення про її відгук.

Показово, що відсторонення Венедіктової відбулося на Міжнародний день юстиції. Трагікомедія на дві дії, нічого іншого — спочатку припинили, потім звільнили.

Що призвело до цієї відставки? Адже Венедіктова, щоб догодити всім і вберегтися від усіх ризиків, навіть не змогла продовжити реформу прокуратури, яку розпочав Рябошапка. Атестація іншого (регіонально-регіонального) та третього (місцево-районного) рівнів прокуратури, в якій уже брала участь Венедіктова, мала вдвічі менший відсоток кадрової підготовки, ніж під час атестації ГПУ. Натомість звільнених за результатами атестації прокурорів почали підозріло масово через суди поновлювати на посадах під час перебування Венедіктової у Генпрокуратурі. Водночас, окремих осіб повертали до прокуратури навіть без рішення служителів Феміді.

Останнім часом як обґрунтування причин відставки поширюється інформація про те, що Венедикти як би порушили справи проти російських військових, яких розглядали на обмін в ОПУ. Але це має мало спільного з реальністю. Тому що, по-перше, мало хто з цих справ досягає вироку в першій інстанції, а по-друге, є багато законодавчо передбачених процесуальних способів загальмувати будь-яке провадження, а не звільняти генпрокурора за «дуже швидкий розгляд».

Але призначення Ірини Валентинівни розслідувати діяльність київського прокурора Олега Кіпера, якого вважають протеже Андрія Єрмака, дуже збентежило Банкову. Джерела також стверджують, що вона ініціювала перевірку свого заступника Олексія Симоненка.

Потім у ЗМІ з’явилася новина, що усунення Венедиктової стало результатом величезної кількості колабораційістів та зрадників у прокуратурі. Знову ж таки, емпірично цю «величезну» цифру можна оцінити, адже вона навряд чи перевищить один-два десятки рядових прокурорів у східних та південних областях країни.

Насправді коріння відставки треба шукати в іншому. Перша причина відставки – Ірина Венедіктова постійно практикувала відхід від нагальних політичних потреб переслідування опонентів Зеленського, особливо Порошенка.

Інша причина – під час ведення активних бойових дій Генеральна прокуратура не змогла на належному рівні забезпечити процесуальне притягнення до воєнних злочинів. Зокрема, за нашими даними, з 2014 року до початку 2022 року було зафіксовано до 30 тисяч таких кримінальних проваджень, а офіційної статистики з березня 2022 року УГС чомусь не веде. А постійні дискусії з міжнародними чиновниками про «нагальні проблеми» у цій сфері не виливаються у повноцінне розслідування і часто виглядають як прикриття, щоб уникнути звинувачень у бездіяльності.

Проте основною причиною зростання напруги у відносинах з ОПУ стало те, що Венедіктова постійно підвищувала рівень згоди з представниками інших фракцій, особливо з Європейською солідарністю, Батьківщиною та Опозиційною платформою – За життя. З першим вона подружилася через справу Порошенка, з Тимошенко гальмувала розслідування, як повідомили джерела, щодо свого зятя та з «Опозиційною платформою за життя» через справу Медведчука. Більше того, дух народного обранця Рабіновича не залишав п’ятого поверху будинку на Резницькій. Не згадуватиму тут дуже значної кількості резонансних кримінальних проваджень, де «грошовий» підхід у процесуальному керівництві переміг норми кримінального кодексу.

Останньою краплею для ОПУ стала історія затриманого днями колишнього начальника управління СБУ в АР Крим Олега Кулініча. Керувала операцією група Олексія Симоненка та Василя Малюка, який на той час був першим заступником голови СБУ Івана Баканова. Не дивно, що Венедіктова хотіла забрати цю справу у згаданої групи та передати її прирученому Медведчуком прокурору Максиму Якубовському. І тоді справа можна загальмувати чи взагалі виставити «на продаж» і кинути.

Результати діяльності Венедіктової на посаді можна оцінити коротко: найбільше уваги вона приділяла власному піару, а не розвитку установи. У підсумку вона пограбовано грала в політичні ігри та намагалася видати вигадане за реальність, а не дуже розбираючись у правових питаннях, закінчилася тим, що «обулася».

Кого прогнозують на заміну? Спершу в ньому фігурували троє високопосадовців, а саме: заступник голови ОПУ Андрій Смирнов, прокурор Києва Олег Кіпер та заступник генпрокурора Олексій Симоненко. Нагадаємо, останній президент назначив виконавцем обов’язків генпрокурора після звільнення Венедіктової. Пізніше Смирнов вибув із цієї трійки, а замість нього серед кандидатів почали називати міністра енергетики Германа Галущенка. Це, звичайно, справді неординарна ідея. Такій можливості важко знайти пояснення.

Наразі реальними кандидатами є голова юридичного комітету Верховної Ради Андрій Костін, наближення до Єрмака, та Олексій Симоненко, якого очолює заступник голови ОПУ Олег Татаров. До речі, саме Симоненко вирішив передати досудове розслідування проти Татарова з НАБУ до СБУ. Крім того, на лаві запасних чекає Олег Кіпер.

1
Народний депутат, голова правового комітету ВРУ Андрій Костін, в.о. генпрокурора Олексій Симоненко

За даними наших джерел, Венедіктова навмисне постійно їздила у відрядження або брала відгул, коли потрібно було підписати процесуальні документи щодо особливих суб’єктів, зокрема нардепів та інші важливі справи. Навіть її перший заступник Роман Говда розумів, що в політику краще не гратись, навіть на боці Ze!team. Але нардеп Симоненко завжди був радий допомогти ОПУ і поставивши свою підпис за відсутності Венедіктової. Сама Ірина Валентинівна наблизила своїх представників до офісу президента і надто відійшла від Банкової.

Звільнення колишнього керівника УГС можна довго радіти, але немає сенсу. На його місце приходить ще більш керована людина. Дивно також чути думки, що Венедіктова була таким собі гарантом «збалансованості» вітчизняних політиків. Бо за годину її роботи прокуратура жодного разу не зробила кроку всупереч волі президентської канцелярії. Вона просто уникала особисто підписувати сумнівні рішення у «політичних» питаннях і свідомо делегувала цю місію своїм представникам.

Нарешті, вся ця більш ніж дворічна епопея про керівництво ОГПУ Венедиктовим свідчить лише про одне – на такі високі посади треба назначати професійних та незалежних людей, а не непрофесійних та лояльних. Бо знову ж таки жодний із нових потенційних кандидатів у «генпрокурори» не буде вражати вагомими досягненнями та досвідом у сфері кримінальної юстиції, а лише уособлюватиме готовність беззастережно виконувати забаганки президентської канцелярії. Групи впливу всередині ОПУ схожі на Прокруста, який ловив мандрівників у Древньої Греції та присипляв їх у своєму будиночку. А потім одним ноги вкоротивши, іншим продовживши. Якби у вищих представників держави є шаблон, який повинен виконати кожен із генпрокурорів, тобто не на 100%, а на 1000%. Парадигма відносин не змінюється рік у рік: все має відбуватися за погодженням з Банком, в рамках і способом, який визначає керівник Офісу президента та гарант Конституції.

Хоча закон не розіграш, навіть в умовах воєнної години. Навіть їх не можна, як циган сонце, обертати, інакше Україна ще дуже довго буде рухатися темним тунелем на шляху до верховенства права та побудови правової держави.

Щоб не пропустити найголовніше, підпишіться на наше розсилку Телеграм канал.

Comments

Новости