дайджест пропаганди за 21 листопада

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні підробки та пропагандистські наративи РФ за 21 листопада.

1. ФСБ закручує гайки і болти опори “СВО”
2. Москва повинна розібратися з Грозним раніше за Київ
3. Чому Чечня-1996 і Україна-2022 для Кремля одне і те ж
4. Сладков малює біографію Армагедону, а Пегов хоче пісень

ФСБ закручує гайки і болти опори “СВО”

На початку вересня Центр стратегічних комунікацій писав, що так звані російські «мілітаристи» підпадають під фейки. І ось потроху між ними та іншими Z-блогерами знайшовся привід для чергової зради. Це пов’язано з офіційними силовими структурами Росії. І найголовніша з них – ФСБ.

Тому що 1 грудня набуває чинності її розпорядження про збереження великої кількості інформації про так звану “спецвійськову операцію” в Україні. Документ дуже великий, він містить 60 пунктів.

НАСПРАВДІзабороняє, серед іншого, висвітлення будь-яких аналізів, прогнозів тощо на тему:

• військово-політична обстановка;
• невдача мобілізації;
• відсутність у підрозділах обладнання, тепловізійних камер та БПЛА;
• корупція у державних закупівлях;
• «знущання» і свавілля в підрозділах;
• відсутність бойової підготовки мобілізованих;
• неефективність «аналога» російської зброї;
• зрив імпортозаміщення, використання імпортних мікросхем у військовій техніці РФ тощо.

Російська «патріотична спільнота» вже обговорює цей наказ: «Проблема не тільки не вирішується, але й тих, хто намагається щось робити, тих, хто не мовчить, визнають знаряддям ворога. Не ті, хто все це дозволив. Хто краде, хто забруднює, не вирішує проблеми, відправляє на фронт непідготовлених мобілізованих, не дає продуктів і ліків, але той, хто про це говорить, буде винен».

Про це 21 листопада заявив офіційний речник Кремля Пєсков «Зміна влади в Києві не є метою спецоперації, але Росія хоче в ній досягти своїх цілей, і вона їх досягне». При цьому він уточнив, що хоче досягти їх шляхом переговорів.

Того ж дня заступник голови Ради Федерації Косачов зазначив, що діалог з Києвом можна буде вести лише після зміни української влади.

НАСПРАВДІПро те, що кількість і особливо якість об’єктів так званих «спецоперацій» напряму залежить від успіху ЗСУ на полі бою, відомо давно. До речі, останній раз більш-менш конкретну нову ціль “СВО” називав сам Путін в Астані 14 жовтня. Тоді з’ясувалося, що причиною повального вторгнення стало “перекриття Україною води до Криму”.

А слова Пєскова про що «зміна влади в Києві не є метою спецоперації» виступає проти регулярних публічних виступів, наприклад, Кадирова.

Тому, 29 березня заявив глава російської адміністрації Чечні «Те, що розпочате, треба завершувати, а не зупиняти. Їдь до Києва і забери його».

11 квітня визначив мету «Київської наступальної операції» так: «… Потім візьмемо столицю та інші міста. Наша мета не забрати, а знищити цих людей у ​​бандерівців, нацистів і шайтанів».

2 листопада ось що пообіцяв головний дон чеченського TikTok «Скоро закінчиться спецоперація і Зеленський змете клас Путіна в Грозному».

15 листопада Кадиров повторив свої вимоги до Києва: «визнання «ЛНР», «ДНР», Запоріжжя, Херсона, Криму та Севастополя російськими. Друге – суд над військовими злочинцями… До того часу я особисто вважаю неприпустимим навіть заїкатися про переговори».

Отже, з цієї переговорної балаканини можна зробити один висновок: перш ніж йти на переговори з Києвом, Москва має як мінімум узгодити переговорні позиції з Грозним і прийняти рішення. І своїми цілями, і бажано ще й кандидатурою того, хто першим змітає Хрещатик перед тим, як відправити його до Гааги.

Чому Чечня-1996 і Україна-2022 для Кремля одне і те ж

Пропагандист Прилєпін прямо говорив про переговори та їх реальну необхідність для Росії. Вони цього навіть не приховують «Якщо сьогодні ситуація заспокоїться в якихось викривлених умовах, то на новому етапі нам все одно доведеться продовжувати добивати українську політичну систему, тому що вона нам абсолютно ворожа. Для Росії Україна – абсолютне зло».

Прилєпін у прямому ефірі Скабєєва відкрито заявив, що Росія просить припинення вогню лише для того, щоб нарощувати сили і наступати знову. І прикладом цього є Хасавюртівський мир.

НАСПРАВДІми вже писали, навіщо Росії «Хасавюртівський мир» з Україною.

Навіть Олександр Бархатов, прес-секретар генерала Лебеді, який підписав той самий «мир», коли був секретарем Ради безпеки РФ, каже, що справжнє “мета цього шматок паперу був один – отримати час для справжнього перегрупування сил, включаючи встановлення деяких ударних зв’язків».

Як для Путіна, так і для лідерів деяких країн, які наполягають на необхідності переговорів, Україна вкотре висловила свою позицію вустами радника глави Офісу президента Михайла Подоляка.

Цього разу, для кращого розуміння, він сформульований лише у три кроки: 1. Припинити запуски ракет на суверенну державу. 2. Виведення окупаційних військ з території суверенної держави. 3. Повернення до міжнародного права, де прописані кордони країн. Це потрійна умова.

А документ Хасавюрта, який офіційно завершив першу російсько-чеченську війну, був оскаржений Держдумою в тому ж 1996 році. Тоді відразу 93 депутати звернулися до Конституційного суду РФ, який задекларував цю угоду «не відповідає статті 4 Конституції Російської Федерації, яка встановлює цілісність і недоторканність її території».

З тих пір Конституція РФ не змінювалася, але за результатами поправок дворічної давності були додані пункти «створення федеральних територій та організація їх публічної влади»а також о “захист територіальної цілісності держави, заборона дій, пов’язаних зі зміною кордону Російської Федерації”.

Тож паралелі між Чечнею-1996 та Україною-2022 продумані настільки чітко, що їх не приховують навіть у Москві.

Сладков малює біографію Армагедону, а Пегов хоче пісень

Коли Росія вперше заговорила про український еквівалент Хасавюртівського миру, багато хто насміхався, що вона намагатиметься змоделювати нового генерала Лебедя з нинішнього командувача СВО генерала Суровікіна.

Причому пропаганда була настільки популярною, що в бажанні створити міфічний ореол для Суровікіна «боєць» Сладков навіть вигадав йому «батька-героя», який загинув у 1966 році.

18 листопада він написав проникливий пост про що «Батько генерала Суровікіна збив три американські літаки і загинув на Далекому Сході, коли відводив свій літак від житлових кварталів».

Після звільнення Сладкова прокремлівські ЗМІ також публікували матеріали про російського генерала, сина радянського льотчика («Вести», «Московский комсомолец», «Российская газета», «Карград»).

Водночас сам Суровікін не коментував інформацію про свого героїчного родича. Звучить дуже схоже на офіцерську честь, чи не так?

НАСПРАВДІ, Володимир Масич, правнук того льотчика Суровікіна, змушений був спростовувати цю махінацію. У його прадіда взагалі не було синів, а була лише донька – бабуся.

Масич спеціально просив, щоб його прадід не змушував – «елемент чиєїсь прекрасної біографії і тим самим опосередкований учасник війни в Україні, яка принесла стільки лиха і страждань сотням тисяч людей».

І в цей час, коли всі знущаються над одним “воїном” Сладковим, інший – Пегов – скаржиться, що “вмикаєш українське радіо – багато пісень одна за одною піднімають настрій. У нас нічого цього немає».

З чого почати піднімати настрій пісні в цілковито фальшива й вигадана легенда про російську війну, в якій навіть її полководець не хоче спростувати брехню про себе? «Воїни» не ставлять собі таких питань. Тому що вони самі є великою і невід’ємною частиною цієї брехливої ​​війни. А Кобзон ще співатиме їм піднесених пісень. До справжнього, не ними ж придуманого російського Армагедону.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки