Тимошенко розповіла, як влада повинна ставитися до переселенців ОРДЛО — Украинские новости
Прямі переговори з сепаратистами на Донбасі — це одне з основних умов росіян, і воно залишається. Воно відображає російське бачення і російське пояснення того, що відбувається на Донбасі. Президент РФ Володимир Путін просто підтверджує свої колишні позиції і чекає, що буде робити президент України.
Я не думаю, що переговори автоматично означають легалізацію або поява у ватажків бойовиків впливу. Все залежить від того, як будуть проходити переговори, від дипломатичної майстерності. Сам факт переговорів нікого не легітимізує і в українську політику не призводить. Він просто робить крок від української офіційної трактування конфлікту, що це російська агресія, і ці так звані «лідери» сепаратистів нікого не представляють, а є маріонетками Кремля, і вести переговори з ними немає сенсу. Якщо ми сідаємо за стіл переговорів, це означає, що ми визнаємо — крім російської агресії, є інший виклик, який стосується внутрішніх проблем українського суспільства. Про це пише автор на сайті «Апостроф».
Це непростий крок, на який погодиться не кожен український президент. Він ризикований, може спровокувати непередбачену реакцію суспільства. Для переговорів з ватажками сепаратистів повинен бути якийсь план або стратегія врегулювання конфлікту — для чого їх проводити, і чого можна досягти або домовитися. Такої стратегії і плану, я думаю, немає, тому сенсу проводити ці ризиковані переговори я теж не бачу.
Ігор Коломойський сказав, що Росія, безумовно, втручається, але в своїй основі конфлікт в Україні — внутрішній. Така точка зору має право на існування. Не думаю, що є якийсь прихований сенс, і у цих формулювань можуть бути наслідки.
Я впевнений в тому, що внутрішній вимір в конфлікті є. Воно грає не ключову роль, головний фактор — це, звичайно, російське втручання. Але проблеми в українському суспільстві, які існували через ослаблення державних інститутів до Майдану, під час Майдану і тим більше — після Майдану, криза легітимності — всі ці фактори в будь-якому суспільстві створюють напругу і можуть призводити до конфліктів. Я не думаю, що варто виключати протиріччя між українцями на Сході, Заході або в центрі країни.
Чим довше конфлікт залишається невирішеним, чим довше існує російська присутність на Донбасі, невизнані утворення, тим істотніше поглиблюється розрив між українцями, що живуть на основний і на окупованій території. Якщо ми не будемо звертати увагу на ці суперечності, ми не зможемо подолати наслідки. Навіть якщо ми позбудемося російського фактора, нам не вдасться нормально провести постконфликтное врегулювання на цій території.
Навряд чи Зеленський вирішиться йти на прямі переговори з сепаратистами, бо в цьому немає практичного сенсу.
Я не знаю, яка могла б бути реакція суспільства, якщо б він прийняв таке рішення. Але я знаю, що в суспільстві є величезний запит на врегулювання конфлікту або хоча б його заморожування, щоб були розведені війська і припинилися обстріли.
Що б не зробив Зеленський, він отримає широку критику суспільства. Якщо йому вдасться правильно зробити перші кроки до припинення обстрілів, для чого, ймовірно, доведеться йти на прямі переговори з Росією — я думаю, суспільство до цього готове. Якщо переговори з сепаратистами приведуть до конкретних результатів — хоча б стійкого перемир’я, суспільство погодиться з такими діями Зеленського. Але якщо він піде на переговори з ватажками сепаратистів і йому не вдасться нічого змінити, то він втратить, отримавши критику з усіх боків.
Микола Капітоненко
